Skip to main content

Чому виникає істерика в дитини та як її зупинити?

Істерики у дітей можуть бути результатом емоційного перевантаження, труднощів з вираженням почуттів, стресу. Розуміння причин примхливої поведінки допоможе батькам коректно реагувати на ситуацію.

Що таке істерика?

Дитяча істерика — це емоційна реакція, яка проявляється у вигляді криків, плачу, капризування чи агресії. Найчастіше виникає у малюків віком від одного до чотирьох років (період, коли дитина ще не вміє достатньо зрозуміло виражати свої почуття словами). Істерика може супроводжуватися напруженням кінцівок, вигнутою спиною, свідомим тупанням ногами, падінням на підлогу.

Істерика в дитини може бути наслідком емоційного перевантаження, наприклад, неспроможності впоратися з гнівом, надміру негативних вражень, невдачі в повсякденних справах (грі, навчанні) чи розчарування. Сплески емоцій можуть виникати внаслідок втоми, голоду чи зміни оточення (наприклад, в дитячому садочку, на ігровому майданчику, в магазині, в гостях).

Ще однією ймовірною причиною є потреба привернути увагу батьків або отримати бажане (іграшку, ґаджет, солодощі), тобто маніпуляція. Маніпулятивна поведінка може проявлятися вже у два-три роки, коли діти починають усвідомлювати свою здатність впливати на оточуючих. Дитячі маніпуляції можуть посилюватися в дошкільному віці та в ранньому шкільному віці, коли діти стають більш соціально активними.

Як зрозуміти, що в дитини істерика?

Ознаки дитячої істерики можуть включати різкі крики, плач, агресивні жести (відштовхування інших людей), падіння на підлогу. Дитина може червоніти, трястися, не реагувати на заспокійливі слова або спроби батьків втішити. Інколи діти затримують дихання, блюють, ламають речі або травмують себе (наприклад, кусають, щипають, б’ються головою до стіни, підлоги, меблів) чи інших людей, тікають.

Види дитячих істерик

На незадовільну ситуацію діти можуть реагувати по-різному — реакція залежить від їхнього віку, рівня розвитку. Найпоширенішими видами та проявами істерик у дітей є:

  • емоційні реакції — з’являються через фрустрацію (стан, що виникає внаслідок неможливості досягти бажаного) чи страх;
  • соціальні реакції — пов’язані з бажанням привернути увагу оточуючих;
  • фізичні реакції — падіння на підлогу, судоми.

Істерики можуть також бути пов’язані з певними ситуаціями, наприклад, відвідуванням нових місць або розлукою з батьками.

Стадії істерики в дитини

Зазвичай дитяча істерика має чітко виражені етапи, розуміння яких допоможе дорослим правильно відреагувати на ситуацію. Стадії істерики в дитини:

  1. Перша стадія — роздратування, вередливість, прояви невдоволення.
  2. Друга стадія — активний крик, плач, падіння на підлогу або агресія.
  3. Третя стадія — піковий момент, під час якого дитина перебуває у стані крайнього емоційного напруження, важко піддається заспокоєнню.
  4. Четверта стадія — дитина втрачає сили, заспокоюється, але може почати плакати знову через виснаження.

Загалом істеричні прояви невдоволення є частиною дорослішання. Але батьки можуть зменшити частоту та тяжкість істерик у малюків чи підлітків.

Що відбувається з організмом дитини під час істерики?

Під час істерики в організмі дитини відбувається активна реакція стресу, задіюються дві частини головного мозку — мигдалеподібне тіло (відповідає за емоції страху або гніву) і гіпоталамус (частково контролює частоту серцевих скорочень, температуру). Зростає рівень гормону адреналіну, що викликає прискорене серцебиття і підвищений артеріальний тиск. Дитина може відчувати м’язове напруження, що провокує тремтіння або судоми, підвищується потовиділення. Дихання пришвидшується, стає поверхневим — виникає ймовірність запаморочення. Контроль над емоціями відсутній — внаслідок емоційного та фізичного виснаження з’являється втома, загальне самопочуття погіршується.

Істерики у дітей до року

Істерики у дітей до року зазвичай проявляються сильним плачем, криком, фізичною реакцією (наприклад, стисненням рук і ніг). Прояви невдоволення, капризи однорічної дитини можуть бути спричинені голодом, втомою, дискомфортом внаслідок поганого самопочуття, мокрих підгузків, незручного одягу або бажанням уваги — малюк ще не вміє говорити. Дорослим важливо реагувати спокійно, намагатися зрозуміти дитячі потреби, створювати комфортну атмосферу.

Істерики у дітей 2-4 років

Істерики у дітей віком двох-чотирьох років є нормальним етапом розвитку, оскільки малюки вчаться висловлювати свої потреби. Зазвичай діти можуть провокувати до дев’яти істерик впродовж тижня, якщо переживають сильні емоції через страх, втомлюваність або не отримують бажане. Малята часто не можуть контролювати свої емоції, оскільки їхня здатність до саморегуляції ще формується. Батькам потрібно бути терплячими, встановлювати чіткі межі дозволеного, допомагати дітям зрозуміти власні емоції.

Істерики у віці 4-6 років

Істерики у дітей віком чотирьох-шести років трапляються рідше, ніж у малюків, проте все ще можливі через емоційні труднощі, фрустрацію або стрес. Діти вже мають більш розвинені навички спілкування, але не завжди здатні зрозуміло висловити свої почуття. Істерики можуть виникати через конфлікти з однолітками, братами та сестрами або щоденні ритуали (вмивання, одягання, відвідування дитсадка) та проявлятися криком, плачем, агресією, відмовою виконувати прохання дорослих. Зазвичай капризування з часом минає — зростаючи, діти вчаться висловлювати потреби та емоції більш конструктивно.

Істерика у підлітка

Істерика у підлітків виникає у 12-16 років (період гормональних змін, емоційної нестабільності). Підлітки не завжди мають достатньо навичок для контролю емоцій — ймовірні вибухи гніву, що проявляються плачем, непокорою, агресією. Причинами поведінки можуть бути стрес, конфлікти з друзями або батьками, успішність в школі чи соціальний статус.

Небезпека істерик у підлітковому віці полягає в наслідках — конфліктах (наприклад, в сім’ї, з друзями, в школі), що можуть стати причиною соціальної ізоляції, депресії, розладів харчової поведінки, суїциду. Якщо сильні істерики у підлітка відбуваються регулярно, необхідна консультація психолога.

Істерика у дитини-аутиста

Істерики у дітей-аутистів можуть виникати через стрес, який є наслідком труднощів сприйняття навколишнього світу, нездатності висловити свої емоції, зміни повсякденного способу життя, звичок або перевантаження сенсорними стимулами (наприклад, надто гучним звуком або яскравим світлом). Істерична поведінка може виникати в будь-якому віці, але часто проявляються з двох-трьох років, коли дитина починає більш активно взаємодіяти з навколишнім світом.

Під час істерики дитина з розладом аутичного спектру може демонструвати фізичну агресію, крики, відсторонення. Небезпека істеричного стану полягає в можливому травмування себе та оточуючих, негативному впливі на соціальну інтеграцію. Необхідно спостерігати за тригерами (провокуючими факторами), які викликають емоційні вибухи, щоб уникнути їх у майбутньому. Для батьків важливо залишатися спокійними, подбати про тишу та безпечне середовище, навчити дитину використовувати техніки заспокоєння (наприклад, дихальні вправи). Може знадобитися допомога психолога, який розповість про методи управління емоціями задля зменшення частоти істерик та покращення загального емоційного стану дитини, її батьків.

Постійні істерики в дитини — це патологія?

Дитячі істерики є нормою, але також можуть свідчити про наявність патологій (емоційних або психологічних проблем). До восьми років істерики можуть бути етапом розвитку, коли діти вчаться керувати почуттями. Проте, якщо сплески є частими, інтенсивними та не минають із зростанням, є ймовірність наявності тривожних розладів, депресії. Якщо емоційні вибухи заважають соціальній взаємодії, навчанню або спричиняють фізичні травми, потрібно звернутися до дитячого психотерапевта.

Під час діагностики лікар оцінює контекст і провокуючі фактори істерик, загальний рівень розвитку дитини й може призначити сеанси психотерапії, поведінкової терапії та, за потреби, медикаментозне лікування. Вчасне звернення до лікаря покращить емоційне здоров’я дитини, її соціальне життя та атмосферу в сім’ї.

Чому в дитини істерика перед сном?

Увечері діти можуть свідомо істерити (наприклад, вимагати додатковий час в ґаджеті, відмовлятися вечеряти, складати іграшки чи вмиватися), щоб якомога довше не лягати спати. Також причинами істерики в дитини перед сном можуть бути:

  • погане самопочуття (наприклад, підвищена температура, біль в животі чи горлі);
  • перевтома (надмірне фізичне чи емоційне виснаження);
  • страх темряви або самостійного перебування в кімнаті;
  • фізичний дискомфорт (голод, спрага, незручний одяг).

Також малята можуть влаштовувати вечірні істерики для привернення уваги батьків у момент, коли вони почуваються найбільш самотніми (наприклад, засинаючи наодинці в ліжку).

При яких захворюваннях у дитини можуть бути істерики?

Нездатність дитини контролювати свої емоції може бути симптомом психоемоційних розладів чи проблем із фізичним здоров’ям. Захворювання та стани, що можуть спричинити напад істерики в дитини різного віку:

  • хвороби, які супроводжуються болем або дискомфортом (наприклад, кір, скарлатина, гастроентерит);
  • психічні розлади (тривога, депресія);
  • неврологічні розлади (епілепсія, аутизм або синдром дефіциту уваги з гіперактивністю);
  • гормональні зміни підліткового віку;
  • стрес або емоційна травма.

Недостатній або неякісний сон також може підвищувати дратівливість та провокувати вередування. Емоційна нестабільність ймовірна внаслідок навколишніх подій (війни, повітряних тривог), на тлі яких розвивається і посилюється страх та переживання. Визначити, чи є причиною постійних істерик у дитини захворювання, може психотерапевт.

Чим небезпечна дитяча істерика?

Зростаючи, більшість дітей сперечаються з батьками, проявляють впертість, непослух, вередують. Проте, якщо гнів, агресія, ворожість провокують непорозуміння, конфліктні ситуації вдома, у дитсадку чи в школі, варто звернутися за допомогою до лікаря. Дитяча істерика може бути небезпечною з наступних причин:

  • фізичні травми — діти можуть випадково або свідомо поранити себе чи оточуючих;
  • соціальна ізоляція — дитина може почати уникати спілкування з однолітками, що вплине на її соціальні навички;
  • емоційний стрес — істерики можуть вплинути на психічне здоров’я, викликаючи відчуття провини або сорому за свою поведінку;
  • зниження самооцінки — нездатність контролювати емоції провокує невпевненість у власних силах.

Часті істерики у дитини заважають навчанню, викликають напругу між батьками і дитиною, породжуючи конфлікти та руйнуючи сімейний затишок, довіру. Якщо істерики є симптомом психічного розладу, їх ігнорування та відсутність лікарської допомоги може ускладнити його перебіг.

Що робити, якщо в дитини істерика?

Якщо у дитини дошкільного або молодшого шкільного віку виникла істерика, дорослим потрібно діяти спокійно, методично. Рекомендації для батьків, як заспокоїти дитину:

  1. Залишайтеся спокійними, не підвищуйте голос — спокій допоможе дитині заспокоїтись.
  2. Огляньте простір навколо та приберіть небезпечні предмети, які можуть поранити.
  3. Підтримуйте доречними заспокійливими фразами (наприклад, «я поруч», «все буде добре»).
  4. Залишайтеся фізично близькими (обіймайте, погладжуйте по спині, тримайте за руку), якщо дитина цього хоче. Якщо фізичний контакт погіршує ситуацію, дайте простір.

Після заспокоєння обговоріть з дитиною, що стало причиною істерики — розмова допоможе ідентифікувати тригер та уникати подібних ситуацій у майбутньому. Необхідно встановити межі та навчити дитину демонструвати емоції прийнятним способом, дотримуватись правил поведінки в соціумі. Також подбайте про режим дня — розклад дає відчуття стабільності, передбачуваності.

Що робити під час істерики у підлітка?

Під час істерики у підлітка дорослим потрібно діяти обережно та конструктивно. Поради для батьків, як поводитися при підлітковій істериці:

  1. Уникайте підвищення голосу або емоційної реакції, які можуть посилити стрес.
  2. Дайте підлітку простір для вираження емоцій — залиште його наодинці, якщо це безпечно.
  3. Висловіть підтримку (скажіть, наприклад, «я розумію, що ти зараз відчуваєш»), запитайте, як можете допомогти.
  4. Дайте можливість дитині висловити свої переживання — активне слухання допоможе зрозуміти фактори, що провокують проблему.
  5. Якщо істерика супроводжується агресивною поведінкою, спокійно і чітко поясніть, які дії є неприйнятними.

Коли емоції вщухнуть, обговоріть з підлітком ситуацію, яка спричинила істерику, запропонуйте способи релаксації (наприклад, дихальні вправи), що допоможуть усвідомлено подолати стрес. Якщо у дитини істерики трапляються часто (наприклад, декілька разів впродовж дня) або є інтенсивними, необхідно звернутися до лікаря, який проведе огляд та порадить методи заспокоєння.

Що робити, якщо у дитини істерика вночі?

Якщо у дитини виникла істерика уві сні або вночі, важливо не панікувати та не кричати — надмірне підвищення голосу та емоційність дорослих можуть посилити дитячу тривогу. Якщо дитина не чинить спротиву, обійміть її, візьміть за руку — фізичний контакт дає відчуття підтримки. Намагаючись заспокоїти істерику в дитини, розмовляйте тихо, м’яко. Спробуйте з’ясувати, що стало причиною істеричної поведінки (наприклад, страхи, переживання за день або фізичний дискомфорт). Фізичні потреби можуть сприяти емоційним вибухам — переконайтеся, що дитина не голодна, не хоче пити, не спітніла та не попісялася. Якщо нічні істерики у дитини трапляються часто, супроводжуються нетриманням сечі, потрібно звернутися до педіатра або дитячого психолога.

Що не можна робити під час дитячої істерики?

Під час дитячої істерики важливо не допустити погіршення ситуації. Ускладнити емоційну поведінку дитини можуть наступні дії та поведінка дорослих:

  1. Крик — гучні звуки лякають та посилюють стрес.
  2. Ігнорування — зневага фізичних потреб (голоду, спраги, втоми, болю) істерику не припинить.
  3. Критика — зауваження викликають почуття провини, сорому, знижуючи самооцінку.
  4. Погрожування покарати — використання покарань у момент істерики може посилити страхи і тривогу.
  5. Спроба раціоналізації — під час емоційного вибуху дитина може не сприймати логіку, а намагання пояснити ситуацію зазвичай неефективне.
  6. Грубе відволікання — примусове переключення уваги дитина може зрозуміти як байдужість до її почуттів та проблем.
  7. Порівнювання з іншими — порівняння з однолітками може спровокувати негативні емоції, розвинути почуття неповноцінності.

Дорослим не варто одразу намагатися визначити причину дитячих істерик. Потрібно спостерігати, спробувати проаналізувати поведінку дитини.

Чому мала дитина часто плаче?

Плач є природною реакцією дітей на стресові фактори та потреби. Новонароджені часто плачуть через голод, спрагу, втому, дискомфорт від одягу, підгузків, підвищеної температури або фізичного болю (наприклад, коліків). Страх та істерику у немовляти перед сном може викликати зміна звичного середовища (наприклад, кімнати, спального місця), незнайомі обличчя або гучні звуки. Якщо немовля плаче безупинно тривалий час, варто записатися на огляд до педіатра або дитячого невролога.

Дитина дошкільного віку ще не може достатньо добре виражати свої емоції словами, тому способом комунікації під час переживань стає плач. Малюки можуть відчувати тривогу при відсутності батьків чи близьких, прагнути уваги дорослих. Якщо дитина пережила травматичний досвід, ймовірні часті емоційні реакції, включаючи сльози.

Що робити, якщо дитина плаче?

Заспокоювати дитину грудного віку можна усуненням подразників (наприклад, мокрих підгузків), питтям чи годуванням, спокійним тихим голосом, обіймами. Плач малюка можна спробувати зупинити триманням на руках, погойдуванням, заколисуванням. Дошкільнятам, які плачуть, можна запропонувати гру, розповісти історію — іноді зміна фокусу може допомогти зупинити істерику в дитини та відвернути увагу від негативних емоцій. Школярам потрібно дати можливість відчути себе в безпеці, виговоритися, розповісти про свою проблему, почуття, якщо вони готові до спілкування.

Чому дитина вередує?

Вередування — це спроба дитина виразити емоції, потреби або протест проти встановлених обмежень. Основні фактори, які можуть спричинити дитяче капризування:

  • фізична втома — діти можуть вередувати, коли вони втомлені або перевтомлені (здатність контролювати емоції знижується);
  • відчуття голоду або спраги — діти, які не вміють говорити, намагаються висловити свої потреби;
  • стан здоров’я — біль або нездужання можуть проявлятися примхами;
  • страх — незнайоме середовище, скупчення людей можуть викликати тривогу;
  • недостатня увага дорослих;
  • дослідження кордонів — дитина намагається зрозуміти, що є прийнятним;
  • соціальні навички — невміння адекватно висловити свої почуття чи потреби;
  • психоемоційні стани та захворювання (депресія, тривожні розлади, аутизм, посттравматичний стресовий розлад).

Також у дитини істерика буває без причини — вона капризує з нудьги або внаслідок впливу однолітків, особливо під час спільних ігор чи перебування в групових ситуаціях.

Як упоратися з примхами дитини?

Щоб упоратися з капризами дитини, дорослим потрібно залишатися спокійними та намагатися уникати роздратування. Необхідно спостерігати за дитячою поведінкою та спробувати зрозуміти, що викликає примхи (наприклад, голод, біль, втома, стрес або потреба в увазі). Якщо дитина вередує через бажання отримати щось конкретне, для залагодження конфлікту можна запропонувати їй альтернативні варіанти. Способами припинити капризування та заспокоїти примхливу дитину можуть також бути:

  1. Чітко сформульовані послідовні правила, які дитина повинна знати.
  2. Можливість самостійного вибору в безпечних межах (наприклад, що вдягнути, як провести час, що з’їсти).
  3. Похвала за чемну поведінку для заохочення.
  4. Простір та час для відпочинку на самоті.

При регулярних інтенсивних капризах дитини без видимих провокуючих факторів варто звернутися до лікаря.

Чи можна ігнорувати істерику дитини?

Ігнорування істерики дитини може бути допоміжним методом в певних ситуаціях, але важливо розуміти контекст і причини дитячої поведінки. Жаклін Сперлінг, клінічний психолог та викладач Гарвардської медичної школи, рекомендує прислухатися до емоцій дитини, навіть якщо ви з ними не погоджуєтесь, але активно ігнорувати дитячу примхливу поведінку, бути твердими у своїх рішеннях. Ігноруючи капризи, потрібно враховувати:

  1. Контекст ситуації. Якщо істерика викликана бажанням привернути увагу або протестом проти певних обмежень (наприклад, відмова батьків в купівлі іграшки, солодощах замість обіду), ігнорування може навчити дитину, що її поведінку не винагородять.
  2. Емоційний стан. Якщо дитина переживає сильний стрес або емоційне перевантаження, важливо надавати підтримку, а не ігнорувати.
  3. Вік. Для малят, які ще не вміють розмовляти, ігнорування може бути менш ефективним.

Ігнорування доречне в певних випадках, але не є універсальним рішенням для заспокоєння примх та істеричної поведінки дитини. Постійний ігнор може розвинути в дитині відчуття неважливості, негативно вплинути на її самооцінку, стосунки з батьками. Важливо поєднувати ігнорування з емоційною підтримкою, поясненнями і навчанням конструктивних способів вираження почуттів.

У якому віці припиняються істерики у дітей?

Неконтрольовані істерики у дітей найбільш поширені у віці від одного до трьох років, коли малюки активно розвивають емоційні навички, але ще недостатньо зрілі до самоусвідомлення і регуляції емоцій. Зазвичай істерики в дитини рідшають у три-чотири роки — малята починають краще виражати свої потреби та почуття словами. В чотири-шість років більшість дітей вже можуть використовувати вербальні засоби комунікації (усну мову) та розуміють соціальні норми поведінки.

Проте деякі діти можуть іноді демонструвати емоційні вибухи і в більш старшому віці, особливо в ситуаціях стресу, змін або розчарування. Підлітки також можуть мати схильність до істерик, що проявляється у формі емоційних спалахів.

Кожна людина розвивається індивідуально, тому терміни припинення істеричної поведінки можуть варіюватися. Важливо підтримувати дітей, навчати їх методам самоконтролю, які допоможуть зменшити частоту та інтенсивність істерик у майбутньому. Якщо емоційні вибухи регулярно виникають після восьми років, бажано звернутися за консультацією до психотерапевта.

Перейти до вмісту